Прийнятий: 29.11.2019

Переглянуто: 15.11.2021

01.03.2023

15.11.2023

25.11.2024

20.10.2025

Затверджено: етичним комітетом МАФТіК "ГІП" Вступ

Етичний кодекс Міжнародної Асоціації Фахівців Терапевтичних Напрямків та Коучингу МАФТіК «Гільдія Інтегративної Психології» (далі – Асоціація та МАФТіК «ГІП») окреслює бажаний і рекомендований до дотримання перелік етичних норм і стандартів професійної діяльності кожного члена Асоціації та у професійній взаємодії з колегами.

Цей кодекс призначений для урегулювання спірних, конфліктних відносин між спеціалістом та клієнтом, що виникли в рамках психотерапевтичного, консультаційного процесу, закріплення прав та

відповідальності кожного з учасників взаємодії, позначення етичних меж між фахівцями та їх клієнтами, а також колегами.

Основним завданням та метою даного Кодексу є надання пріоритетних етичних орієнтирів ведення професійної психологічної діяльності у тріаді спеціаліст-клієнт-суспільство.

При цьому представлений Кодекс не є вичерпним і має на увазі як своєчасні доповнення, оновлення, так і повагу до етичних кодексів інших асоціацій, зокрема – асоціацій вузької спрямованості у тій чи іншій модальності, в якій навчається та/або практикує спеціаліст.

Порушення спеціалістом норм, наведених у цьому Кодексі, тягне за собою розгляд випадку в індивідуальному порядку з наступним рішенням Етичним Комітетом та органами Правління Асоціації про можливість або неможливість продовження членства у МАФТіК «ГІП» для фахівця.

Цей Кодекс має інформаційний характер і є обов'язковим для ознайомлення кожним Членом Асоціації.

Кодекс діє відповідно до статутних документів МАФТіК «ГІП». Кодекс прийнято на засіданні МАФТіК «ГІП», Протокол від

29.11.2019 у перегляді від 15.11.2023.

Перегляд чинного Етичного Кодексу проводиться не рідше, ніж раз на 2 роки, і при необхідності у зв'язку з внутрішніми або зовнішніми обставинами.

Основними принципами, на яких наголошується в Етичному Кодексі МАФТіК «ГІП», є опори на:

• компетентність;
• надійність;
• своєчасність допомоги клієнту;
• повагу до колег, що є взаємодоповнювальними та базовими принципами норм Асоціації МАФТіК «ГІП».

Загальні принципи етичного кодексу МАФТіК «ГІП»:

1. Компетентність – цей принцип висвітлює те, що спеціаліст практикує у межах своєї компетентності, що підтверджується відповідною освітою та документами про таку освіту. Поза сферою своєї компетенції фахівець не веде практичної та просвітницької діяльності. У випадках із зверненням клієнта із запитом поза полем компетентності спеціаліста, останній зобов'язується не брати такий клієнтський випадок у роботу, і при можливості надає клієнту інформацію про інші можливі варіанти отримати кваліфіковану допомогу (окреслює коло спеціальностей або спеціалістів необхідного профілю, якщо сам має таку інформацію). Безперервний професійний та особистісний розвиток (розвиток навичок менталізації, рефлексії, інтроспекції та екстероспекції, символізації тощо, що впливає на коректність та можливості психологічної практики) має виходити від самого фахівця, бути його ініціативою та регулярною практикою. А також має спиратись на необхідну структуру професійних або пов’язаних з тикими навичок, необхідних для практики у сфері обраної спеціалістом модальності (ведучий напрям практики та підвищення кваліфікації).

2. Надійність – відображає достатню міру поваги фахівця до міри довіри, виявленої йому клієнтом, що виражається в зусиллях фахівця спрямованих на свою етичну професійну взаємодію з клієнтом. Принцип надійності веде до безпеки клієнта у впорядкованих терапевтичних відносинах із фахівцем. Надійність для клієнта формується поетапно у злагоджених професійно коректних діях спеціаліста. Для відстеження міри своєї надійності фахівець може звертатися до супервізорської підтримки. Нерозривно цей принцип пов'язаний з принципами компетентності, конфіденційності, відповідальності.

3. Своєчасність допомоги клієнту – уточнює необхідність орієнтації фахівця на актуально значущий запит клієнта з наданням кваліфікованої допомоги у виявленні/прояву та коретному формулюванні цього запиту за такої необхідності (у разі труднощів у клієнта або за його прямого прохання про це). Неприпустимою є робота, заснована виключно на особистій перевазі, бажанні, думці спеціаліста про те, яким має бути результат психологічної роботи для того чи іншого клієнта, групи клієнтів всупереч запиту, згоди та бажань клієнта. Також своєчасно має бути надана відповідь клієнту при надходженні його запиту на консультацію щодо часової перспективи з можливістю/неможливістю надати йому допомогу/послугу, або фахівець зобов'язується за першої можливості поінформувати клієнта про інші можливі варіанти отримання допомоги у інших спеціалістів. Цей принцип нерозривно пов'язаний із принципами компетентності, надійності та відповідальності.

4. Слідування за клієнтом та ведення клієнта – розкриває орієнтовну цільову спрямованість спеціаліста у балансі роботи з клієнтом. За клієнтом у більшості випадків залишається повне право вибору запиту, трактування тих чи інших знаків, символів, метафор, особливих емоцій та станів (робота зі стимульним матріалом, робота з проективними методиками, робота з аналізом сновидінь, тілесних та психоемоційних переживань тощо). ) - що є принципом прямування за клієнтом. Ведення клієнта при цьому має на увазі професійне компетентне володіння спеціалістом методологією та методиками практичної роботи з клієнтом у відповідності до його запиту, що дозволяє вибудовувати терапевтичні гіпотези та план, алгоритм надання допомоги клієнту у відповідності до опанованої спеціалістом модальності. Не менш важливим є усвідомлювана відповідальність спеціаліста як за підбір інтервенцій, так і за можливість бути динамічним та гнучким у роботі з клієнтом, вчасно відстежуючи необхідність зміни алгоритмів, якщо цього вимагає запит і актуальний стан клієнта, а також дозволяє кваліфікація спеціаліста.

5. Приналежність запиту клієнта – окреслює межі у постдіагностичному плануванні спрямованості роботи спеціаліста та клієнта.Тільки клієнт має право обирати запит для подальшого аналізу. При цьому завданням фахівця є професійний супровід клієнта у формулюванні коректного запиту зі скарги (скарга як орієнтир на біль і безвихідь, а не на пошук ресурсу та подолання), що не має орієнтиру на себе та часу (наприклад «нехай всі стануть щасливі»), з запиту, орієнтованого на третіх осіб (бажання змінити емоції, думки, поводження осіб зі свого оточення) тощо. Також не може бути прийнятим до роботи запит, що прямо чи опосередковано впливає утиском на свободу вибору іншої людини (клієнт, за умови повноліття та дієздатності та в ситуаціях, що не загрожують життю та безпеці клієнта та його оточенню, самостійно вирішує, чи потрібна йому допомога).

6. Ресурсна насиченість консультативного і терапевтичного процесу – орієнтує увагу фахівця на повагу особистих і особистісних ресурсів клієнта, право клієнта бути потенційно ресурсно достатнім у власних очах фахівця, на значимість етапів ресурсування як самодостатньої допомагаючої інтервенції разом із іншими методами і методиками у відповідності до кваліфікації фахівця. Одним з найбільш значущих етапів, що вимагають ресурсування та опори на ресурси клієнта, є етап між збором анамнезу та переходом до наступних кроків, які можуть втратити свою ефективність у разі упущення значущості ресурсного стану клієнта, також як і на етапі завершення сеансу зберігається стійка необхідність у перевірці ресурсної достатності клієнта перед виходом із кабінету ( або з онлайн-сесії) спеціаліста.

Методи та прийоми ресурсування клієнта є модально обумовленими (залежать від напряму спеціалізації фахівця).

7. Відповідальність – розкриває коло обов'язків фахівця у створенні та ході взаємодії з клієнтом з урахуванням інтересів, потреб та актуального запиту клієнта у відповідності до етапів процесу взаємодії спеціаліста та клієнта. Відповідальність фахівця також охоплює питання його власної ресурсної достатності до консультативної/терапевтичної роботи, збереження його особистих та особистісних меж, поваги до його цінностей та світогляду. Принцип відповідальності нерозривно пов'язаний з принципами компетентності, надійності, своєчасності, неподвійних відносин, конфіденційності.

8. Конфіденційність – оберігає та забезпечує психоемоційною та інформаційною безпекою клієнта, який звернувся до фахівця, що передбачає довіру до фахівця у питанні нерозкриття особистої інформації клієнта. Будь-яка інформація від клієнта, крім загрозливої людському життю та безпеці (та іншим живим істотам) та інформації стосовно протизаконних дій чи намірів, зберігається у повній та беззастережній таємниці між клієнтом та фахівцем з можливістю одностороннього (тільки з боку спеціаліста) або двостороннього (з обох боків спеціаліст-клієнт) збереження інформації, переданої фахівцю клієнтом. Також конфіденційності підлягає і повний або частковий зміст терапевтчного/консультаційного контракту, терапевтичної взаємодії, включаючи методи, прийоми, техніки та інші професійні інтервенції, які використовуються фахівцем при дотриманні всіх принципів етичного кодексу та чинного законодавства. Зустрічі спеціаліста та клієнта можуть бути при цьому записані на інформаційні носії (фото, відео, аудіо) лише при двосторонній письмовій згоді спеціаліста та клієнта з вичерпним описом випадків для дозволу розповсюдження даних матеріалів. Цей принцип нерозривно пов'язаний з принципами надійності, відповідальності, компетентності. При цьому конфіденційність має межі, які передбачають неузгоджену можливість розкриття фахівцем інформації, що стосується безпеки, наміру порятунку життя клієнта чи тих, хто може постраждати (у відповідності до чинного законодавства країни практики спеціаліста). Розповсюдження персональної інформації клієнта та змісту терапевтичних сесій з клієнтом при виправданих ризиках (згаданих вище) розкривається лише у необхідній мірі для забезпечення безпеки та для настільки вузького кола, яке має закликатися для вирішення проблем, що спливли, для здійснення благодіяння. Питання конфіденційності та її заходи також можуть бути узгодженими в індивідуальному порядку між спеціалістом та клієнтом як на етапі встановлення робочого контракту, так і на наступних етапах.

9. Добросовісність – ґрунтується на необхідності укладання «консультативного», «психотерапевтичного» контракту між спеціалістом та клієнтом. Договір на подальшу взаємодію складається в усному або письмовому (надається перевага) порядку. Обов'язковий зміст договору орієнтовно (може змінюватись) висвітлює відповідно такі питання: основна мета консультування, психотерапії (мета звернення та терапевтичний план взаємодії у попередніх гіпотезах); кваліфікація та експертний напрямок спеціаліста; орієнтовні терміни надання психологічної допомоги у ймовірній кількості сесій (або орієнтовна домовленість про кількість наперед оплачуваних зустрічей); оплата сесій – строки, розмір, додаткові умови у разі форс-мажорних обставин; доцільність консультування, терапії; первинний запит та очікуваний результат клієнта; первинне бачення фахівця подальшої постановки терапевтичних мішеней та згоду/незгоду клієнта з ними; ризики тимчасового погіршення стану клієнта у процесі роботи та зобов'язання спеціаліста у такому разі; межі конфіденційності; інші рамки терапевтичної взаємодії; взаємну згоду з умовами договору, завірену підписами учасників. Контракт може розширюватися і доповнюватися, бути письмовим і усним, ґрунтуватися на вузькій специфічній модальності, у якій практикує фахівець, але не може порушувати етичні принципи професії психолога, психотерапевта та даний Етичний Кодекс.

10. Автономія та право особистого вибору – відображає повагу права клієнта на самоврядування та саморегуляцію власного життя та ситуацій у ньому. При цьому цей принцип не виключає, а доповнює необхідність своєчасного надання допомоги клієнту в міру його звернення та запиту та з урахуванням можливостей фахівця. Автономія передбачає беззастережне право клієнта на згоду/незгоду виконувати ті чи інші діагностичні, терапевтичні процедури, запропоновані спеціалістом, дотримуватися тих чи інших результатів сесій. Цей принцип нерозривно пов'язаний з принципом відповідальності і забороняє спеціалісту маніпуляції клієнтом у індивідуальних чи громадських інтересах або приниження його гідності у разі незгоди/інаковості, надає клієнту право свого вибору та прийняття рішень.

11. Принцип ненанесення шкоди – акцентує увагу першочерговості допомоги клієнту у відповідності до його звернення. Ненанесення шкоди передбачає уникнення заподіяння шкоди (фізичної, моральної тощо) клієнту як усвідомлено, навмисно, так і ненавмисно, несвідомо, що нерозривно пов'язане з рівнем компетенцій фахівця, регулярністю його особистої терапії та проходження супервізій, власним психічним здоров'ям та навичками рефлекції та саморегуляції. Даний принцип висвітлює всі можливі сфери життя клієнта і виключає всілякі форми експлуатації клієнта: фінансову, емоційну, сексуальну, зловживання довірою клієнта, а також передбачє надання професійних послуг повною мірою у порівнянні з тим, наскільки вони необхідні клієнту в його окремому випадку і є в діапазоні можливостей спеціаліста. Експлуатація клієнтів при цьому є використання фахівцем орієнтиру на власні інтереси, використання свого професійного статусу та авторитетного становища (у стосунках «влади» з клієнтом) у власних корисливих цілях з заподіянням будь- якої шкоди клієнту, включаючи використання клієнта як «контейнеру» або «засобу» для допомоги самому фахівцю.

12. Заборона на подвійні стосунки – доцільно обмежує потенційне коло клієнтів спеціаліста, вилучаючи з нього родичів, друзів, співробітників і тих, з ким є інші близькі контакти поза межами професійної комунікації. Відсутність двояких, неоднозначних відносин із клієнтом теж не має бути керівним принципом, а у разі виникнення – потребує термінового переривання взаємодії з подальшою супервізією випадку для спеціаліста та добровільною зміною фахівця для клієнта. Також повністю заборонені сексуальні контакти з клієнтами, як і флірт, спокуса та інші форми прояву сексуальної уваги клієнту незалежно від його запиту та поведінки.

13. Принцип толерантності – акцентує увагу практикуючого фахівця у сфері роботи з людьми на терпимості (прийнятті) до іншого роду (ніж у нього та сфери його оточення) поглядів, міркувань, звичок, переваг, гендерної орієнтації, схильностей тощо (загалом – проявів). Неприпустимим є пряма чи непряма критика зовнішнього вигляду та/або внутрішньоособистісних показників та поведінки клієнта, вираз неприйняття/нетерпимості у його бік. У разі, коли фахівець зазнає складнощів у прийнятті клієнта (будь-якої частини його проявів), він (фахівець) зобов'язується рекомендувати клієнту звернутися за допомогою/послугою до іншого фахівця, або до запропонованого колеги (за вільним вибором клієнта).

14. Відкритість власному досвіду – висвітлює важливість та професійну необхідність особистої терапії для кожного спеціаліста- практика з метою посилення професійних якостей та можливостей як психолога/психотерапевта, створення сприятливих умов саморозкриття для клієнта (можливість фахівця контейнувати, відображати, рефлексувати має бути вільною від неконтрольованих ним контр-переживань та особистого неінтегрованого в автобіографічну пам'ять психотравмуючого досвіду). Більше того, власний досвід фахівця може стати ефективним терапевтичним інструментом у роботі з клієнтом, якщо цей досвід прийнятий як сприятливий, цінний або такий, що може витримуватись морально та психоемоційно та стимулювати до подальшого зростання та розвитку.

15. Своєчасність завершення консультативної, психотерапевтичної взаємодії – окреслює не стільки тимчасові, як результативні рамки взаємодії спеціаліста та клієнта. Показником достатності та необхідності планового чи дострокового припинення взаємодії може бути:

• • як досягнення запиту клієнта, так і неможливість цього;
  • як бажання клієнта, і рішення фахівця;
  • як зростаючий ступінь прихильності між учасниками процесу, так і недостатність рапорту і т.п. У всіх і будь-яких випадках фахівець є тим, хто зобов'язується спиратися на власну відповідальність та компетентність у виявленні етапів, що передують та ведуть до завершення консультативної, психотерапевтичної взаємодії з клієнтом, але рішення клієнта має переваги при умові готовності спеціаліста до проведення взаємодії.

16. Професійна кооперація, колегіальність – обумовлює право, можливість і професійну взаємодію між фахівцями- психологами/психотерапевтами як з метою професійного взаємного збагачення досвідом допомоги клієнтам з різним спектром запитів, професійних поглядів на проблематику різного генезу, так і з метою набуття можливості передачі рекомендації щодо звернення до інших спеціалістам тим клієнтам, чиї випадки не входять до компетентності самого фахівця або суперечать його можливості працювати з тією чи іншою категорією клієнтів.

17. Професійна солідарність – передбачає взаємоповагу між колегами однієї професійної спрямованості (надання професійної психологічної, психотерапевтичної, підтримуючої, психоедукаційної допомоги людям), засновану на єдності, спільності цілей та стандартів професійної практики (зокрема, що підкріплюється цим Етичним Кодексом). Солідарність при цьому підтримує індивідуальне право кожного фахівця практикувати у самостійно обраному напрямку/модальності та не допускає приниження переваг якогось із напрямків. Відповідальність за вибір професійного спрямування та спрямованості покладається на кожного фахівця персонально, виходячи з його власного почуття професійної відповідальності, гуманності, наукової спрямованості професійних поглядів. Професійна солідарність при цьому закликає фахівців до взаємоповаги, взаєморозуміння, дотримання професійних кордонів у процесі взаємообміну досвідом та взаємодії у професійно орієнтованих групах (інтервізії, супервізії, професійне навчання та підвищення кваліфікації та ін.) як очно, так і в он-лайн форматі. Принцип професійної солідарності також покликаний допомагати спеціалістам знаходити точки дотику у вирішенні спірних питань, у розгляді спірних клієнтських випадків, коли професійні риси фахівців відрізняються і не можуть стати взаємодоповнювальними. Також передбачено залишати за колегами право на власні судження та відповідальність за свою діяльність (не критикувати публічно, бути ввічливим та поважаючим особисті межі в особистому спілкуванні на професійні теми).

Забезпечення наслідування принципів та стандартів професійної етики.

Етичний Комітет є органом, покликаним забезпечувати захист інтересів клієнта та спеціаліста, а також об'єктивний розгляд скарг на неетичне ведення професійної діяльності членів Асоціації МАФТіК «ГІП».

Етичний комітет Асоціації МАФТіК «ГІП».

А. Структура та призначення. Комітет з етики збирається в міру надходження скарги та складається з трьох-п'яти спеціалістів, які мають бути дійсними членами Асоціації МАФТіК «ГІП» або додатково закликаними професійно компетентними спеціалістами. Прийняття рішення про участь в Етичному Комітеті та вибір його голови здійснюються загальними зборами або, за потребою, Правлінням Асоціації МАФТіК «ГІП». Кожен член Комітету обирається разово в залежності від актуально наданої скарги або необхідності перегляду Етичного Кодексу та його окремих принципів, компетенцій спеціаліста та добровільного бажання виступити у ролі члена Комітету.

Б. Обов'язки Етичного Комітету.

• Етичний комітет покликаний відповідати за дотримання членами Асоціації МАФТіК «ГІП» принципів та норм професійної етики та обговорення етичних стандартів у конкретних спірних ситуаціях.
• Займатися подальшою розробкою стандартів професійної етики та рекомендувати ухвалення нових доповнень або змін до Етичного Кодексу Асоціації МАФТіК «ГІП». .
• Відповідно до наведених нижче процедур розглядати та приймати рішення щодо скарг на неетичну поведінку членів Асоціації МАФТіК «ГІП».

Процедура роботи зі скаргою Етичним Комітетом:

• Розглядає матеріали поданої скарги з урахуванням позицій обох сторін, які беруть участь у конфліктній ситуації.
• Виробляє рекомендації щодо врегулювання конфлікту та подолання етичної проблеми.
• Приймає рішення щодо можливості членства спеціаліста, на якого подано скаргу, в Асоціації МАФТіК «ГІП».

Процедура розгляду скарг, поданих до Етичного Комітету Асоціації МАФТіК «ГІП».

1. Прийом скарги. Скарги на порушення професійної етики членами Асоціації МАФТіК «ГІП» повинні надсилатися письмово безпосередньо до Асоціації на електронну пошту psygildia@gmail.com

2. Асоціація при цьому зобов'язується надати залученій особі Етичний Кодекс Асоціації МАФТіК «ГІП». Скарга має бути подана у письмовій формі з повним описом суті скарги. Заява зі скаргою має містити також підпис та вказівку ПІБ, контактів спеціаліста, на якого дана скарга подана.

3. Подання скарги передбачає згоду особи, яка подала її, на використання інформації та інших матеріалів, поданих для розгляду.

4. Повідомлення відповідачу. При отриманні скарги або звернення Етичний Комітет зобов'язується повідомити спеціаліста- відповідача про скаргу на неетичне ведення ним професійної діяльності на його адресу. Комітет надає фахівцеві копію скарги та інші матеріали, надані особою, яка подала скаргу, а також опис процедури розгляду скарг на неетичну поведінку.

5. Безпосередній розгляд скарги чи її видхилення. Етичний Комітет визначає коректність скарги та форми її подання, а також має право на її відхилення у разі обґрунтування її невідповідності вимогам та етичним принципам. У разі прийому або відхилення скарги скаржний і відповідачі повинні бути повідомлені про це. Право бути вислуханим надається обом сторонам.

6. Рішення Етичного Комітету. Після повного розгляду скарги та всіх поданих даних, Етичний Комітет Асоціації МАФТіК «ГІП» має дійти остаточного рішення ат надати обом сторонам вичерпну відповідь стосовно підсумку розгляду скарги.

Таким рішенням може бути:

1. Вжиття корекційних заходів для вирішення проблеми, що підходять обом сторонам без обмеження прав і свобод кожної.

2. Тимчасове відсторонення фахівця з Асоціації МАФТіК «ГІП» строком від року до трьох років з можливістю поновити членство при подальшому дотриманні Етичного Кодексу (у випадках без порушення законодавства України).

3. Повне виключення спеціаліста з Асоціації МАФТіК «ГІП». .

Права відповідача:

1. Право на повну поінформованість щодо змісту скарги.

2. Право на двосторонній розгляд конфлікту.

3. Право на перевірку та порівняння фактів, поданих обома сторонами.

4. Право на отримання часу для збирання фактів перед їх поданням - повідомлення не менше ніж за 10 днів про дату, місце та час розгляду випадку.

5. Право робити записи під час розгляду конфлікту.

6. Право на отримання остаточного рішення Етичного Комітету та Правління Асоціації МАФТіК «ГІП» та/або рекомендацій Етичного Комітету письмово, що включають обґрунтовані причини рішення.

Голова або представник Етичного Комітету представляє резюме розглянутого випадку, що включає підстави прийнятого рішення, на засіданні Асоціації МАФТіК «ГІП», після чого за згодою з більшістю голосів рішення вважається остаточним.

Рішення підлягає повторному розгляду під час подання повторної заявки як мінімум від однієї зі сторін за умови обов'язкової наявності нових фактів, здатних вплинути на загальну картину випадку.

Примітка

Даний Етичний Кодекс не є повністю вичерпним регламентом діяльності спеціаліста-члена МАФТіК ГІП та усіляко націлений на сприяння доповненню через Етичні Кодекси суміжних професійних Асоціацій та визнаних шкіл різноманітних модальностей у сфері психології та психотерапії, коучингу, до яких належить кожен фахівець окремо за його власним вибором та бажанням.